Слух – один з найбільш значущих органів чуття людини. Приблизно 10 % інформації ми отримуємо через слух.
Людське вухо – дуже складний і тонкий механізм, в склад якого входять різноманітні елементи, що довгим ланцюгом здійснюють передачу від вушної раковини до кори головного мозку.
Вухо поділяється на три частини – зовнішнє, середнє та внутрішнє (лабіринт).
Зовнішнє і середнє вухо проводять звукові коливання в напрямку до внутрішнього вуха. Оточуючі звуки збираються вушною раковиною і направляються в зовнішній слуховий хід. На дні ходу знаходиться барабанна перетинка – тонка непроникна мембрана, що коливається, коли на неї потрапляють звукові хвилі. Нормальні коливання барабанної перетинки можуть відбуватись лише тоді, коли по обидва боки від мембрани знаходиться повітря, що має однаковий атмосферний тиск. Однаковий тиск забезпечується спеціальним каналом, слуховою трубою, який з’єднує барабанну порожнину з носоглоткою.
З внутрішнього боку до барабанної перетинки приєднаний ланцюг слухових кісточок(молоточок, коваделко та стремінце), які внаслідок коливання барабанної перетинки також починають коливатись. Стремінце, яке знаходиться на межі між середнім і внутрішнім вухом, коливаючись, передає коливання на рідини, що заповнюють вушний лабіринт. У ньому знаходяться спеціальні (волоскові) клітини, які перетворюють звукові коливання на енергію нервового імпульсу. Слуховим нервом імпульси, генеровані волосковими клітинами, проникають у головний мозок, і пройшовши декілька етапів нервових шляхів, ці імпульси досягають скроневої частки кори головного мозку, де знаходиться центральний відділ слухового аналізатора. Саме тут здійснюється остаточний аналіз почутого і ми сприймаємо оточуючі звуки у вигляді людської мови чи чарівної музики, цвірінькання пташки чи завивання вітру, реву двигуна чи шуму міської вулиці у час пік.
